— З історії іграшок —

сторінка: 1 2 3

Отже, колекція іграшок кінця 1920-х - 1930-х років по-своєму точно відобразила стан радянського суспільства, його інтереси і прагнення. Кількісне переважання кустарної та селянської традиційної іграшки свідчить про ще міцні устої общинного укладу на селі, про кустарно-аграрний характер економіки в країні. Ставлення до іграшки, культивування або заборона окремих її видів є якоюсь мірою визна­чальним фактором рівня суспільної свідомості, її специфіки. Свого часу педагог-просвіти­тель Ян Амос Ко­мен­ський з відразою ставився до ляльки: "Я бачив таких реміс­ників, все мис­тецтво і праця котрих полягає в тому, щоб робити дитячі ляль­ки або інші іграшки для марну­вання й втрати часу".

Іграшки як речі, в яких переважають ігрові функції, як вже зазначалося, з'явилися досить пізно; їх поява - новий щабель у розвитку людської цивілізації. Кожний їх вид походить від спільного "магічного" предка. Виникає він, мабуть, на стадії розриву людини з природою, коли усвідомлення цього розриву спонукає до пошуку нових зв'язків.

Іграшка, яка зображає людину, тварину, птаха, дикого звіра, містить у своїй початковій основі ідею жертви і, мабуть, вже потім ідею родючості, захисту від злих сил, добробуту, хатнього достатку, або образ предка-тотема. Ті речі, від яких ведуть родовід іграшки, спалювалися, розривалися, топилися у воді, закопувалися в землю. Ще не дуже давно (подекуди й нині) спалювання та закопування в землю ляльок відбувалося під час проводів зими ("Масниця"), купальських свят, на честь Русалки, здійснення "колодійних обрядів", а також під час засухи, хвороби близьких людей тощо. Однак іграшка не тільки жертва, тотемний предок, божество родючості, символ сонця та весняного пробудження природи, вона ще форма - частина середовищного простору, - значуща форма, яка, взаємодіючи з середовищем, наповнюючи його, становлячи його дійсність, водночас зберігає в нім пам'ять про минуле, часом дуже давнє, значно давніше, ніж інші речі. Парадоксальний факт: іграшки, створені кілька тисячоліть тому, не тільки не видаються архаїчними і застарілими, а й де­мон­стру­ють передові досягнення техніки, технології, фізики, хімії. Щодо цього, коли б вчені цікавилися конструкціями та секретами давніх іграшок, зокрема античних, то великі відкриття були б зроблені значно раніше. На це звертає увагу фізик, знавець стародавньої техніко-механічної іграшки А. Дозоров. З особливим захопленням він пише про іграшки давньогрецького винахідника Герона Олександрійського (кінець II ст. до нової ери), творчість якого стала завершенням давньогрецького етапу розвитку науки, а після нього європейська наука, як взагалі й культура, зазнають різкого занепаду. Найбільш дивовижною іграшкою вчений фізик вважає "еолипіл Герона" - скляну кулю, яка обертається силою пари, що виривається з трубок. Ця іграшка - прообраз парових турбін, які були винайдені на два тисячоліття пізніше. "Більше того, - зазначає А. Дозоров, - еолипіл можна вважати одним з перших реактивних двигунів. До відкриття принципу реактивного руху лишався один крок - маючи перед собою експериментальну установку, було потрібно сформулювати сам принцип. Однак на цей крок людство витратило рівно дві тисячі років". Ще одна дитяча іграшка Герона Александрійського - пташка, що співає, і сова - заснована на цілій низці блискучих фізичних ідей, зв'язаних із законами взаємодії рідини і газу в певних умовах. На цих же законах заснована дія Геронового фонтана - ще однієї іграшки-забавки. "Щоб виготовити такі іграшки, - пише сучасний вчений, - потрібно знати, що за постійної температури із зменшенням об'єму газу тиск у нім зростає. А це - практично все, що потрібно для формулювання найбільш загального газового закону".

У праці А. Дозорова описано ще багато стародавніх іграшок і забавлянок народів Індії, Китаю, Африки, ефект дії яких базується на законах фізики, хімії, математики, акустики, принципи дії яких засновані на фізичних властивостях різних матеріалів і речовин. "Список подібних іграшок, - пише на завершення автор, - можна продовжувати дуже довго. У них є одна спільна риса - в основу іграшки закладена здатність майстра шукати і дивуватися. Не досить часто дарує природа таку здібність дорослим людям. Мабуть, саме тому через багато віків людство дбайливо донесло ці іграшки до нашого часу".

Однак і нині народними майстрами виробляються такі іграшки, які щодо розміру, форми і образних засад майже цілком збігаються з тими культовими виробами, які створювалися ще на кілька тисячоліть раніше, ніж іграшки Герона Алесандрійського. В цьому теж один з феноменів іграшки.

Гравюри та картини XVI-XVII століть, серед яких і відома картина Пітера Брейгеля (старшого) "Дитячі ігри", засвідчують, що і 300-400 років тому серед дітей були популярні майже ті ж самі ігри й іграшки, що й нині або в не досить далекому минулому. Діти грали у піжмурки, квача, чехарду, їздили на конях-паличках, катали обручі, запускали паперових зміїв фактично таких самих, як і нині, гралися у доньки-матері, бігали з вітрячками, які крутилися від вітру, ходили на ходулях, з дерев'яними мечами, списами і барабанами йшли на "війну", стрибали через скакалку. Можна тільки дивуватися, що за чотири або три століття жодна гра й іграшка не забуті.

Іграшка, отже, в усьому своєму розмаїтті - нова і сучасна - є надбанням культури, належить до факторів життєзабезпечення і культуротворення. Разом з тим, як вже зазначалося, існує своя "іграшкова культура" , яка функціонує паралельно з так би мовити культурою дорослою, де в чому відображає її, копіює, наслідує, де в чому випереджає, по-своєму передбачає напрями і тенденції соціально-культурних процесів. Також іграшка, зокрема народна, належить до розряду явищ, які зберігають у собі пам'ять про далеке минуле того чи іншого народу, переконують у оригінальності і неповторності давнього образного мислення. Також іграшка становить суттєву частину дитячого середовища, є об'єктом гри і фактором вихован­ня. Нарешті, іграшка у значній своїй частині становить особливий вид художньої творчості, може бути оцінюваною з художньо-естетичної точки зору, як твір мистецтва. Все це дає підставу для поглибленого вивчення іграшки в усіх її видах і проявах - і як об'єкта антропології (обряди, ритуали, міфи), і як твору мистецтва, зокрема народного, переважно селянського, і як значимого чинника дитячого середовища, зберігача національних традицій (змістовних і образних), носія досвіду виховання в дусі цих традицій багатьох поколінь.

сторінка: 1 2 3

• Найден О. "Українська народна іграшка"
• Столяр А.Д. "Происхождение изобразительного искусства"
• Данченко Л. "Невмируще джерело"